20 квітня 2026 року відбувся захід, на якому студенти мали змогу переглянути фільм, присвячений аналізу подій на Чорнобильській АЕС.

Під час заходу викладачі нагадали присутнім хронологію та масштаби події, яка сталася 26 квітня 1986 року. Аварія на четвертому енергоблоці ЧАЕС стала найбільшою техногенною катастрофою в історії людства. Вибух призвів до руйнування активної зони реактора та викиду величезної кількості радіоактивних речовин у навколишнє середовище.

Це була не просто технічна помилка, а трагедія, що охопила мільйони життів: від перших ліквідаторів, які йшли у вогонь без належного захисту, до мешканців Прип’яті, змушених назавжди покинути свої домівки. Радіоактивна хмара накрила не лише Україну, а й значну частину Європи, залишивши по собі "зону відчуження" — шрам на тілі планети довжиною в тисячі років.

Ведучі заходу та ініціаторами обговорення виступили:

Ларіна Ганна Василівна — викладач біології та екології.

Качур Світлана Петрівна — викладач біології та екології, хімії а також т.в.о. заступника директора з навчально-виховної роботи.

Викладачі зосередилися на тому, щоб відділити реальні факти від художньої вигадки та народних переказів.

Світлана Петрівна детально розібрала процес розпаду радіонуклідів, пояснивши, чому певні ізотопи залишаються небезпечними протягом десятиліть і як саме вони взаємодіють із навколишнім середовищем.

Ганна Василівна акцентувала увагу на впливі радіації на генетичний апарат живих істот. Вона спростувала міфи про "двоголових тварин", пояснивши, що реальні мутації значно тонші й часто призводять до зниження життєздатності організмів, а не до появи фантастичних істот. Обговорила  парадоксальне явище — відродження дикої природи в зоні відчуження, де за відсутності людини відновилися популяції рідкісних видів, як от коні Пржевальського чи великі хижаки.

Світлана Петрівна, як т.в.о. заступника директора з навчально-виховної роботи, підкреслила стратегічну роль таких обговорень. Вона наголосила, що пам’ять про Чорнобиль — це передусім про повагу до героїзму ліквідаторів та усвідомлення відповідальності людини перед наукою.

"Ми розбираємо цю трагедію не лише як урок хімії чи біології. Це урок людяності. Наше завдання — навчити молодь критично мислити, оперувати фактами, а не чутками, і завжди пам’ятати ціну технологічних помилок"— підсумували педагоги.