10 жовтня до плану проведення Тижневика юридичних наук відбувся показ документального кіно про права людини в рамках Кіноклубу з прав людини Docudays UA . У заході взяли участь студенти другого та четвертого курсів спеціальності «Право», а для перегляду був обраний фільм польського режисера Павла Височанського "Коли-небудь ми станемо щасливими".
У тебе є мрія? Про що ти мрієш?
Незамислувате питання на, яке одразу й не відповіси, особливо тоді, якщо тобі 15.
Чому режисер Павел Височанські вибирає стартом саме низи суспільства? Певно, аби довести важливість просторового бачення себе у світі та світу в собі. Бо насправді будь-яка мрія - то є план реалізації себе у суспільстві як людини. Адже незалежно від середовища насамперед ти є людина. І ти маєш невід’ємне право – жити та розвивати свої здібності. А от чи скористаєшся ним - це вже інше питання. Тому важливо правильно задавати собі питання. Пошук відповіді є пройденим відрізком у поставленій меті. Усе інше – наполегливість та праця. Саме процес втілення мрії дає відчуття щастя.
Даніель - так звуть героя фільму - не тільки реалізує своє бажання, а й дає можливість своїм одноліткам втілити особисті мрії чи принаймні зрозуміти їх роль у власному житті. Зрештою, хлопець із неблагополучної родини, усвідомлюючи свою непотрібність «позакадровим» батькам, вирішує знімати у фільмі бабусю, яка його виховала. Режисер неспроста акцентує близькість спілкування онука та бабусі, виводячи їх понад соціальним становищем родини.
– Бабусю, про що ти мріяла, як була в моєму віці?
– Про такого онука, як ти.
Виявляється, щастя завжди поруч людини, тільки ми не завжди відчуваємо й розуміємо його присутність з тих чи інших причин.
Перед показом фільму студенти підготували доповіді, посилаючись на України, Конвенцію прав Людини і громадянина та Декларацію Незалежності. Модератор Черевко І.І., у дискусійній формі провела обговорення змісту та поняття «права людини». Студенти мали змогу скласти свій сценарій фільму, знаючи тільки назву: «Коли-небудь ми станемо щасливими».
Фільм було демонстровано методом «Стоп-кадр», який допоміг активізувати глядачів до обговорення фільму. Дискусія розгорнулась навколо теми про права дитини, зокрема, про право на навчання, розвиток творчих здібностей та право на сім’ю і батьківське піклування.
Зосередити підлітків на темі загальноголюдського щастя, права на щастя, права людини у світі, права громадянина в осередку держави; спонукати їх замислитись над життєвими пріоритетами, власними можливостями згідно з людськими правами і свободами та спробувати визначити мету свого майбутнього – ось це стало меседжем у перегляді та обговоренні фільму «Коли-небудь ми станемо щасливими».
