В останній день червня на ужгородців та гостей міста чекала неабияка подія: відбулося урочисте відкриття другої «Книгарні Є» у самому серці старого Ужгорода. Серед запрошених були письменники: Мар’яна Прохасько, Андрій Любка, Олександр Гаврош - відомі читачам як в Україні, так і за її межами. Із вітальним словом до присутніх звернулася й викладачка української мови та літератури Природничо-гуманітарного фахового коледжу, юна поетка, майстриня поетичного слова Марія Якубишин, яка разом із Тетяною Мороляк, Віктором Новграді-Лецо, Тонею Корнутою декламувати вдячним слухачам віршовані рядки своїх творів. У присутніх була можливість поспілкуватися із письменниками, долучитися до автограф-сесії, а насамкінець насолодитися музичними номерами.
Як влучно зазначила Марія Віталіївна: «Відкриття книгарні в умовах повномасштабної війни в Україні – це дуже достойно, дуже правильно. Це ще один показник, що все буде. Все буде добре. А завтра буде щасливим». Тож побажаймо, щоб її слова справдилися найближчим часом і втілилися в такому жаданому для нас, українців, слові «Перемога»!
***
Всесвіте, батьку, я втомилась доводити істини.
Їх бо ж знають і так, геть усі розуміють бо й так.
Кожен з нас - це творець, ми народилися різними
Ми усі особливі та маємо кожен свій знак
Так бо й істина в кожного щира, душевна, своя,
Що росла і в любові, і в гарті життєвих двобоїв.
Як же гірко від того, коли в ілюзорних хащах
Часто губимо своє, заблукавши в чужих думках.
Всесвіте, батьку, будь мені силою слова.
Будь мені променем світла життя в очах.
Щоб жодні ілюзії, чи навіть чужі оздоби
Не дали зігнутися квітці на шквальних вітрах.
***
Я душу одягну у вишиванку,
Піду у світ, не боячись журби,
То захист мого роду від світанку
І до кінця епохи боротьби.
"Проста сорочка", - скаже хтось несправжній,-
"Нема там сенсу - лиш одні казки..."
Я ж відповім тим людям "недосяжним":
"Це захист наш, з молитви і краси!"
Бо "хто ми є, чийого роду діти?.."
Хіба дурний спитає про таке.
Ми українці і тримаєм Небо,
Рятуєм світ від чорної біди.
І силою, й завзяттям, і снагою,
Любов'ю щирою до рідної землі,
А ще красивим українським словом
І вишивкою - символом своїм!
Як кинджалами ріжуть новини,
Сунуть вперто на душу й тіло...
Ти будь поруч у ці хвилини,
Коли плачу за кожним убитим.
І продовжуй казати щовечора:
"На добраніч, рідна, кохана"
Цілувати в думках мої плечі,
Обіймати сердечно руками...
Й у цьому нещадному світі,
Де усі боїмося світанку,
Обіймай на відстані світлом
І щодня кажи: "доброго ранку".
Нехай ранок сьогодні інакший
І коли стане щастям - не знати,
Ти кажи мені так без фальшу
І продовжуй мене кохати.
А як нечисть московська зітліє,
Та Воскресне з Христом Україна -
На весь світ наша воля засвітить
Словом сили, любові і чину!
І тоді вже без жодних недо-...
Обговорень чи себто значень
Я скажу тобі ніжно й відверто:
"Я з тобою назавжди, коханий"
#простір_справжності)