27 жовтня Природничо-гуманітарний фаховий коледж ДВНЗ «УжНУ» долучився до загальнонаціонального святкування Дня української писемності та мови. Захід, організований викладачами-філологами, став справжнім символом любові до рідного слова, єднання освітянської спільноти та гордості за українську ідентичність.
Свято розпочалося з інформаційної довідки про важливість збереження мовної спадщини, значення та історію Дня української писемності та мови. Модераторка заходу Аліна Аурелівна Гординська разом зі студентами другого курсу груп «Облік і оподаткування», «Фінанси, банківська справа та страхування» Аліною Бардош, Михайлом Савком, Вікторією Плакош та Михайлом Ковалем нагадали всім, як із глибини віків українське слово долало заборони, зберігало народну пам’ять і несло правду крізь покоління. Зворушливим доповненням стали поетичні рядки, присвячені захисникам України — тим, хто нині боронить не лише землю, а й наше право говорити українською, писати, мріяти.
По-особливому урочистим моментом став музичний виступ студентів другого курсу груп «Будівництво та цивільна інженерія», «Геодезія та землеустрій»: Аліни Бабяк, Михайла Попдякуника, Іванни Ніцкулич, Вероніки Пукман, Софії Поляк, Михайла Січа, Степана Якубишина. У їхньому виконанні під акомпанемент гітари та синтезатора прозвучав Державний Гімн України. У цю хвилину здавалось, що навіть повітря в аудиторії наповнилося гордістю й силою — єдиний ритм сердець, єдиний голос любові до Батьківщини.
Традиційно на святі були присутні адміністрація та викладачі коледжу, студенти різних курсів, але вперше цього року доєдналися до нашої спільноти й колеги з університету. Цей жест став символом єднання освітніх спільнот, адже мова — це те, що об’єднує нас у прагненні до знань й свободи.
З вітальним словом звернулася до присутніх заступниця директора з навчально-методичної роботи Наталія Володимирівна Александра. У своїй промові вона порушила важливе питання: "Чому українська мова постійно доводить світу, що має право на існування...?" Її відповідь прозвучала просто й зворушливо: «…нашій мові потрібна безумовна любов свого народу!»
Мар’яна Володимирівна Андрусь, викладач української мови та літератури, поділилася сокровенним – авторськими поетичними рядками, перетворивши аудиторію на маленький світ емоцій і думок. Її вірш, сповнений болю й надії, любові до України та віри в перемогу, — це відбиток пережитих емоцій, туги за мирним небом і вдячності нашим захисникам. Саме тому в цих словах не було пафосу — лише щирість і глибока людяність, які торкнулися найпотаємніших струн душі кожного.
Заступниця декана філологічного факультету з наукової роботи та міжнародних зв’язків, кандидатка філологічних наук, доцентка Олеся Василівна Харьківська наголосила на знаковості Дня української писемності та мови, яке перетворює всіх присутніх на дружню родину, об’єднану високою шаною та любов’ю до рідного слова. Доповнила виступ колеги заступниця декана філологічного факультету з навчальної роботи, кандидатка філологічних наук , доцентка Галина В’ячеславівна Шкурко. За її словами, українська мова сьогодні не лише засіб комунікації, а й символ національної самобутності та свободи. Щиро дякуємо гостям, які знайшли можливість у такий особливий день завітати в наш навчальний заклад і започаткувати співпрацю між освітніми родинами: коледжем та філологічним факультетом.
Із напутніми словами звернулася до присутніх Інна Федорівна Шаркань, цитуючи поетичні рядки сучасної поетеси Надії Базильської «Мова». Слухаючи виступ, учасники вкотре переконалися: українська мова — це не лише засіб спілкування, а пісня, історія, духовна пам’ять, що живе в кожному серці.
Цікаву та пізнавальну доповідь про українську мову підготували студентки першого курсу Анна Росоха («Фармація») та Юліанна Лемішко («Секретарська та офісна справа»). Їхня робота стала своєрідним місточком між минулим і майбутнім, адже саме молодь продовжує плести нитку мовної традиції, що єднає покоління. Доповнили виступ читанням поезій українських класиків студентки університету, чим створили по-особливому натхненну атмосферу.
На завершення урочистостей викладачі-філологи Аліна Аурелівна та Інна Федорівна провели вікторину, у якій студенти змагалися за звання “Мовознавця року”. В аудиторії вирувала атмосфера азарту, радості та дружнього суперництва. Втішним було і те, що на кожне озвучене питання учасники наввипередки давали відповіді, виборюючи першість.
І нарешті розпочався довгоочікуваний Радіодиктант національної єдності. В аудиторії запала тиша — така глибока, що було чути лише подих і ритм серця кожного, хто тримав ручку над аркушем. Кожен уважно ловив інтонації дикторки Наталії Сумської, ніби боявся загубити бодай одне слово. У тій атмосфері вдячності й пам’яті диктант із назвою «Треба жити!» заграв новими барвами — став не просто текстом, а щирим символом незламності нашого народу.
По завершенні Радіодиктанту викладачі-філологи підсумували результати мовознавчої вікторини і нагородили всіх студентів — і переможців, і активних учасників — пам’ятними подяками, грамотами, символічними подарунками, солодощами та фруктами. Ці нагороди стали знаком вдячності, а тепла атмосфера — найкращою нагородою для кожного, хто долучився до святкування. Фінальним акордом свята стало виконання студенткою групи БС-21 Аліною Бабяк пісні «Два кольори».
День української писемності та мови в коледжі стало не просто календарною подією, а днем духовного піднесення, гордості за українську мову та віри в її майбутнє. Звичайний осінній день перетворився на свято любові до рідного слова.
