Акт Злуки і Закарпаття.
«Бо свої то за горами - не чужі…»
Прагнення закарпатців до України – складний і віковічний процес. Рівень національної свідомості руського (українського) населення Закарпаття був, через входження до 1918р. до складу не австрійської, а угорської частини дуалістичної Австро-Угорської монархії, де край зазнавав надзвичайно жорстокого національного гніту, нижчим. Ці та інші питання стали темою обговорення на дискусії з історії України у групі ІІ курсу «Право».
Студенти на основі опрацьованого матеріалу під керівництвом викладача Собов Ж.В. доводили або спростовували думки, розвінчували міфи щодо стану українського національного руху в межах Закарпаття.
Учасники звернули велику увагу на проголошення та діяльність Гуцульської Республіки з центром у с. Ясіня в листопаді 1918 до червня 1919рр. на чолі зі С. Клочураком.
Не оминули увагою учасники і рішення Закарпатського з’їзду 21 січня 1919р. про об’єднання краю з Україною, оскільки документ мав усі ознаки юридичного акту.
Так, 22 січня 1919р. на Софійському майдані в м. Києві відбулося урочисте оголошення Універсалу про Акт Злуки, де були наступі слова: «Однині воєдино зливаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України – Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина і Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які вмирали кращі сини України».
Отже, Акт Злуки був глибоко детермінованим історично і спирався на давню мрію українського народу про соборну національну державу з обох боків Карпат.
Цей захід надзвичайно важливий для виховання у студентів глибоких патріотичних почуттів, усвідомлення себе громадянином єдиної України.
